Глистна інвазія – зараження організму людини паразитуючими хробаками – глистами (гельмінтами). Симптоми глистної інвазії визначаються шляхом зараження, кількістю паразитів, що надійшли, ступенем їх пристосованості в організмі людини та іншими особливостями.
Перші ознаки захворювання у дорослих здатні проявитися як через 2-3 дні після інфікування, і через півтора року, але зазвичай інкубаційний період становить 2-3 тижні.
Гельмінтам не властиво розмножуватися в людському організмі (за винятком гостриків та деяких інших глистів)
Шляхи зараження:
- контактно-побутовий;
- аліментарний;
- трансмісивний;
- надшкірний.
Джерело зараження хвора людина чи носій.
Класифікація гельмінтів
У дорослих людей зареєстровано паразитування більше двохсот різновидів гельмінтів, які за особливостями будови відносяться в основному до двох типів хробаків:
- Круглі черв'яки – нематоди, що викликають такі захворювання, як аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз, трихінельоз, дракункулез, філяріатоз, токсокароз.
- Плоскі черви, що поділяються:
- клас стрічкових хробаків, що викликають теніаринхоз, теніоз, цистицеркоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз, ехінококоз;
- клас сисунів, що викликають шистосомоз, опісторхоз, клоноргосп, фасціолез, дикроцеліоз.
Залежно від особливостей життєвого циклу та факторів передачі виділяють три основні типи гельмінтів: геогельмінти, біогельмінти, контактні гельмінти.
Вплив паразитів на організм людини
Переважна частина глистів мешкає в кишечнику дорослих людей, проте деякі види паразитарних хробаків у личинковій стадії дозрівають у тканинах інших органів (печінка, мозок, серце, легені, очі тощо). У процесі життєдіяльності гельмінтів утворюються отруйні речовини, які проникають у кров і розносяться нею різні органи. Крім того, гельмінти в кишечнику людини всмоктують необхідні для життєдіяльності речовини (амінокислоти, жирні кислоти, глюкозу, ферменти та інші), призводячи до збоїв у роботі фізіологічних систем організму.
При вагітності глистні інвазії вдвічі небезпечні: згубний вплив відбивається як на стані матері, а й дозрівання ембріона.
Глистяна інвазія може ускладнити розвиток вагітності. Внаслідок зараження в організмі жінки знижується засвоєння поживних речовин, що вкрай небажано під час виношування.
Крім цього, гельмінти при вагітності можуть спричинити виражений токсикоз. Гостриці можуть проникати у геніталії жінки. Це призводить до появи вираженого сверблячки і, в результаті, постійного дискомфорту та порушення сну.
Існують гельмінти, які здатні пошкоджувати стінку кишечника. У результаті можлива невелика, але тривала втрата крові. Це може викликати формування залізодефіцитної анемії у вагітної.
Гельмінти здатні проникати через плацентарний бар'єр та паразитувати на тулубі та в організмі плода. Більше того - вони здатні потрапити в головний мозок і приводити до збільшення розмірів голови, що ускладнює перебіг пологів.
Також небезпечне їхнє перебування в легенях – згодом у дитини розвинеться їхнє хронічне запалення.
Клініка
Розрізняють гостру стадію глистної інвазії, що відрізняється більш вираженою клінікою, і хронічну, яка може тривати кілька років і виявлятися стертою симптоматикою.
Найбільш поширені симптоми глистової інвазії:
- Поява збоїв у роботі травної системи, а саме:
- запори (через закупорювання просвіту кишечника, жовчних проток глистами);
- рідкий випорожнення (через вплив речовин, що утворюються гельмінтами);
- надмірне газоутворення (внаслідок порушення травлення).
- Суглобові та м'язові болі – з'являються при проникненні паразитів у суглобову рідину та м'язи.
- Шкірна симптоматика (висипання, екзема, свербіж, вугри), викликана впливом токсичних речовин, що утворюються гельмінтами.
- Розлади нервової системи, що виражаються:
- тривогою;
- дратівливістю;
- тугою;
- розладом сну тощо.
- Зменшення ваги, пов'язане із порушенням обміну речовин.
- Катаральні симптоми дихальних шляхів (нежить, кашель), що виникають при проникненні в них гельмінтів.
Непрямі ознаки глистової інвазії:
- збільшені лімфатичні вузли;
- підвищена температура тулуба;
- швидка стомлюваність, астенія;
- нудота (можливо при вагітності, як прояв токсикозу);
- головні болі;
- анемія (через втрату крові);
- свербіж в області промежини.
Діагностика
Зазвичай виявлення глистової інвазії у дорослих виконують аналіз калу чи зішкріб зі складок навколо анусу. Яйця глистів розглядають мікроскопічно та визначають їхній вигляд.
Проте цей аналіз не завжди допомагає виявити гельмінтів. Найбільш специфічним при глистової інвазії вважається аналіз крові на присутність у ній антитіл до різних видів глистів. У загальному аналізі крові при зараженні організму гельмінтами виявляється збільшення вмісту еозинофілів та лейкоцитів.
Щоб виявити глисти при вагітності, може бути недостатньо лише аналізу калу. Для достовірнішої діагностики необхідно проведення УЗД, аналізу крові та аналізу навколоплідних вод.
Терапія
При виявленні ознак глистової інвазії та верифікації діагнозу за допомогою аналізів крові та калу лікування здійснюється з урахуванням виду паразиту. Для цього лікарем призначаються специфічні протигельмінтні препарати. Найчастіше ці медикаменти не надходять у кров, впливаючи виключно всередині кишечника. Через це можливість токсичного впливу на організм є мінімальною.
У деяких ситуаціях для позбавлення від глистів вистачає одноразового вживання ліків, в інших - необхідне триваліше лікування, побудоване за індивідуальною схемою фахівцем.
Це обов'язкова умова, щоб хвороба не прийняла хронічну течію. Основне завдання повторного курсу лікування - знищення паразитів, які потрапили в організм людини у вигляді яєць і ще не закінчили свій життєвий цикл розвитку. Вони через деякий час перетворяться на дорослих особин і будуть знищені під впливом медикаментів.
Зазвичай, щоб досягти хорошого результату, слід провести лікування всієї сім'ї під контролем аналізів крові та калу.
Патогенетична терапія включає медикаменти проти алергії, ліки для нормалізації кишкової флори.
Паралельно проводять лікування супутніх захворювань, які нерідко розвинулися як ускладнення гельмінтозів (анемія, гіповітаміноз, гіпотрофія).
При вагітності, крім протиглистової дії препарату, враховується його можлива дія на організм плода.
Як правило, у першому триместрі вагітності, коли закладки основних органів та систем зародка знаходяться на етапі освіти, такого лікування краще уникнути. У цей період будь-які медикаменти здатні принести плоду набагато більше шкоди, ніж ймовірний ризик впливу глистів.
На цьому етапі можна спробувати позбавитися паразитів за сприяння немедикаментозних засобів.
Відомо багато рецептів, якими можна доповнити базове лікування, а іноді повністю замінити лікарську терапію. Найбільш перевіреними засобами від гельмінтів вважаються:
- насіння гарбуза;
- цибуля;
- часник;
- Гранатовий сік;
- настої пижма та полину.
У другому та третьому триместрах ймовірність негативного впливу медикаментозних засобів на зародок та його виношування зменшується.
Після закінчення курсу терапії необхідно провести повторний аналіз на глисти – зішкріб. Це роблять для того, щоб переконатися у вірності призначеного лікування та знищення всіх глистів.
Терапію слід проводити під контролем спеціаліста. Повторний аналіз беруть не раніше ніж через 2 тижні після закінчення курсу лікування. Вважати курс терапії закінченим можна при 3 негативних аналізах з інтервалом 2 тижні.
Профілактика
Заходи попередження гельмінтозів:
- дотримання заходів особистої гігієни (миття рук до їди, використання індивідуальних
- засобів особистої гігієни, індивідуальної натільної та постільної білизни);
- обов'язкове миття водою овочів, фруктів, зелені перед їдою;
- здійснення повноцінної термічної обробки м'яса, риби;
- боротьба з кровососними комахами;
- регулярне проведення вологих прибирань у приміщенні;
- повноцінний догляд за домашніми тваринами;
- регулярна заміна нижньої та постільної білизни, з обов'язковим пропрасуванням їх праскою;
- виключення купання у водоймищах з високою ймовірністю зараження гельмінтами.
При плануванні вагітності слід обстежитись на гельмінти. За їх наявності необхідно пройти курс лікування до настання вагітності, щоб не зашкодити організму дитини.
Своєчасне та повне лікування гострої форми гельмінтозу є профілактикою хронічного перебігу хвороби.